Сьогоденна Україна постала та існує завдяки тому, що з часу, коли українці самоусвідомили себе як націю, ми прагнули створити власну державу. Наші нація і держава постали як частина європейської цивілізації — на етичних засадах християнства, римському праві та «магдебурзькому самоврядуванні».
Національне самоусвідомлення себе є постійним джерелом відтворення української держави — від Русі до Галицько-волинського королівства, Січі і Гетьманщини, УНР, сучасної України.
Разом з тим, з ординських часів українцям силоміць намагаються нав'язати альтернативний до європейського цивілізаційний вибір. Його головною ознакою є самодержавна модель організації влади. Похідні такої моделі це все поглинаюча корупція, некомпетентність чиновництва, зневага владоможців до «маленьких українців». Самодержавство може існувати лише спираючись на грубу силу та в умовах ізоляції від вільного Світу.
Протягом своєї історії Україна не раз намагалася вивільнитися з під влади самодержців, однак її повсякчас заганяли туди знову. Такі спроби тривають і сьогодні.
Покладено їм край буде лише тоді, коли Україна повернеться до європейського цивілізаційного простору. Простору військово-стратегічного, економічного та соціо-культурного. Сьогодні такий проце почався і з боку ЄС і з боку України.
Зацікавленість ЄС Україною має вагому прагматичну складову — геостратегічний простір, ринки збуту, виробництво харчів та біопалива, кваліфікована, сумлінна робоча сила. Такі обставини вимагають так само прагматичного підходу до євроінтеграційних процесів з боку української влади. Для цього їй необхідний вищий рівень дипломатичної кваліфікації, розуміння національних інтересів України та тенденцій розвитку людства.
Слід визнати, що наше суспільство одразу не готове стати частиною суспільства
європейського. Однією з головних причин цього є недостатній загальнокультуринй рівень українців. Яскравою цьому ілюстрацією є те, що сім відсотків території України перебуває під звалищами побутових та промислових відходів. Це більше, ніж площа державних заповідників. Найвища у Європі смертність на автошляхах так само свідчить про зневагу наших громадян до загальновизнаних норм і правил поведінки.
Та попри це у нашому суспільстві зріють явища, які можуть бути взірцем для наслідування в інших країнах. Унікальний соціо-культурний феномен Майдану у четвертому році, якому передували так само мирні протести студентської революції на граніті у дев'яностому і акція «Україна без Кучми» у двотисячному. Зрештою, сам вихід України зі складу СРСР, який референдумом першого грудня дев'яносто першого поставив крапку на існуванні «імперії зла», так само був потужним цивілізаційним кроком зрілого та відповідального суспільства.
Сьогодні Україна в очікуванні наступної дії, що мусить закріпити її позицію як держави належної до європейського цивілізаційного простору. Йдеться про можливе підписання у листопаді цього року Угоди з ЄС про асоціацію. Чиновники та політики випромінюють казенний європоптимізм. Він не має під собою достатніх підстав. Якщо в Україні триватиме така практика здійснення влади, то ЄС при усьому бажанні не зможе вступити в асоціацію з такою країною. Тому підписання Угоди не має бути залишене «на совісті» лише політиків та високопосадовців.
Вчора відбувся громадський етап круглого столу «Порозуміння заради європейського майбутнього». Компетентні представники громадськості під головуванням Вячеслава Брюховецького зібралися і спокійно та скрупульозно проаналізували стан виконання домовленостей з ЄС. Підготували пропозиції до парламентських фракцій щодо необхідних термінових законодавчо-нормативних та адміністративно-розпорядчих кроків, які мають бути спільно здійснені владою та опозицією у стислі терміни задля підписання Угоди. З неї має початися шлях України додому — до Європи.
Немає коментарів:
Дописати коментар